Верховний Суд вказав, що необхідно довести стороні, яка діяла під впливом обману, для визнання недійсним договору

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору. Особа покликалась на те, що перед укладенням кредитного договору банк не повідомив позичальника про ризик девальвації гривні та її вплив на суму абсолютного здорожчання кредиту, тим самим ввів її в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Оскільки вона не може прямо вплинути на існування валютних ризиків, то ця умова є прикладом агресивної підприємницької практики та нечесної підприємницької діяльності.

Суди першої та апеляційної інстанцій не знайшли підстав для задоволення позову, оскільки сторонами досягнуто згоду щодо усіх істотних умов, визначено предмет та ціну, строк дії договору, а укладені договори не суперечать нормам Цивільного кодексу України (ЦК) та Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач оскаржила рішення судів в касаційному порядку та зазначала, що суди не надали оцінки відсутності в оспорюваному кредитному договорі такої істотної умови як «інфляційне застереження».

Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, а рішення судів залишив без змін.

Касаційний цивільний суд зазначив, що тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. 

ВС зауважив, що стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

ВС дійшов висновку, що, встановивши факти, які повністю спростовують твердження позивача про ненадання їй банком повної інформації щодо умов кредитування і тим самим - введення її, як споживача, в оману щодо істотних умов кредитного договору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним, та відмову в задоволенні позову (постанова від 14.03.2019 у справі №755/3903/17).

Джерело: Українське право