Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Ставлення до розлучення у кожної пари своє, хтось приходить до розірвання шлюбу за згодою, для когось це може бути болючий та неприємний досвід. У будь-якому разі є запитання, відповіді на які варто знати завчасно.
Для розірвання шлюбу в суді, крім копій власних документів, вам також знадобляться копія паспорта та коду чоловіка, копія свідоцтва про народження дитини, ОРИГІНАЛ свідоцтва про шлюб. Тож, якщо ці документи зберігаються у чоловіка (в офісі, в сейфі тощо), треба заздалегідь їх отримати, щоб у разі можливого конфлікту не залишитися без них.
Якщо є спільне майно, яке підлягає поділу, необхідно зібрати всі копії правовстановлювальних документів на нього (договори купівлі-продажу, акти введення в експлуатацію, витяги з реєстру прав власності, технічні паспорти тощо).
Якщо ж плануєте заявляти вимоги про стягнення аліментів на дитину, доцільно також зібрати документальні докази працевлаштування та щомісячного доходу чоловіка. Крім того, почніть збирати усі квитанції та чеки на підтвердження щомісячних витрат на дитину – в суді це також знадобиться.
Існує два способи розірвання шлюбу – в РАЦСі та через суд. Якщо у подружжя немає неповнолітніх дітей та обидва не проти припинити стосунки – шлюб можна розірвати в РАЦСі.
Водночас, якщо є неповнолітні діти, – розірвання шлюбу відбувається винятково через суд, навіть у разі, коли обидвоє згодні розлучитися.
Так само можна розірвати шлюб через суд, якщо один із подружжя не бажає розлучатися або ігнорує/саботує похід до РАЦСу.
Наявність чи відсутність спільного майна подружжя ніяк не впливає на вибір способу розірвання шлюбу.
Перелічені питання можна вирішувати як в одному спільному процесі, так і кожне окремо. По суті вони є самостійними і не залежать одне від одного. Так, подружжя може розділити спільне майно до моменту розлучення або врегулювати питання утримання чи виховання дітей, перебуваючи у шлюбі.
З іншого боку, якщо є бажання або необхідність якомога швидше розірвати шлюб, недоцільно об’єднувати разом інші суміжні питання щодо аліментів або поділу майна, адже так справа буде слухатися значно довше. Їх завжди можна буде вирішити пізніше окремо.
Зазвичай суд запитує в кожного з подружжя, чи дійсно він/вона бажає розірвати шлюб, чи не передумали, чи можливе між ними примирення, чи доцільно надати їм для цього додатковий час?
Також суд може уточнити ті відповіді на запитання, які не побачить у позові (наприклад, із ким буде проживати дитина, яке прізвище лишає жінка після розлучення тощо).
Так. Проживання однією сім’єю за правовими наслідками прирівнюється до шлюбу, отже створює режим спільної власності. Однак у разі невизнання цих обставин з боку одного зі співмешканців, доведеться доводити це в суді.
Водночас слід пам’ятати, що необхідною умовою виникнення спільної власності у цивільному шлюбі є неперебування жінки та чоловіка в іншому зареєстрованому шлюбі.
Так. У такому разі чоловік дізнається про початок процедури розлучення з судової повістки, яка надійде на адресу його зареєстрованого місця проживання.
Якщо йдеться про розірвання шлюбу через суд, то зазвичай це відбувається у термін від 2-3 до 5-6 місяців. Залежить від якості підготовлених документів, завантаженості суду та судді, регіону та інших факторів.
Так, але розмір доходу не має вирішального значення під час вирішення питання про те, з ким залишиться проживати дитина після розірвання шлюбу. Насамперед суд оцінює ставлення кожного з батьків до дитини, а також перевіряє, як вони виконують свої батьківські обов’язки.
Не менш важливим критерієм є особиста прихильність дитини до кожного з них. Також має значення вік дитини. Так, у віці з 10 до 14 років місце проживання дитини визначається з урахуванням її думки, а з 14-річного віку (якщо батьки проживають окремо) – нею самостійно.
Розмір аліментів визначається судом у кожному конкретному випадку, залежно від обставин справи. Фактично на нього впливає два ключові критерії. З одного боку – це обсяг потреб дитини, тобто реальна грошова сума, якої щомісячно потребує дитина для забезпечення нормального життя, виховання та розвитку. З іншого – можливість платника аліментів сплачувати їх у необхідній кількості, тобто обсяг його щомісячного доходу.
Отже, «верхньої» межі суми аліментів фактично не існує. Тобто, якщо дитина реально потребує певної суми і це буде документально підтверджено, а той із батьків, хто проживає окремо, має реальну можливість її щомісячно сплачувати, то так тому й бути. Нижня межа (мінімальний розмір аліментів) встановлюється урядом.
Офіційне працевлаштування не є винятковою обставиною, від якої залежить можливість стягнення аліментів. Наприклад, людина може бути офіційно безробітною, проте мати у власності нерухомість, автомобілі чи інші коштовні речі. Суд бере до уваги всі ці обставини і за результатом їхнього аналізу може зробити відповідні висновки про майновий стан такого «безробітного».
Так само для визначення майнового стану платника аліментів матимуть значення такі обставини, як регулярні поїздки за кордон на відпочинок або отримання доходу від надання нерухомості в оренду.
Процес позбавлення батьківських прав не є швидким і залежить від багатьох складових. Історія кожної сім’ї є унікальною, тож на загальний термін цього заходу можуть впливати різноманітні обставини.
Процедура позбавлення батьківських прав вимагає збирання значної кількості документальних доказів, тому вкрай доцільно скористатися допомогою кваліфікованого адвоката, який спеціалізується на сімейних спорах та має досвід супроводу таких справ.
Просто вказати про це у позовній заяві, якщо розірвання шлюбу здійснюється через суд, або у спільній заяві до РАЦСу, якщо у подружжя немає неповнолітніх дітей і розлучення здійснюється не судом.